За лаштунками війни

Курт Воннегут написав чудовий роман — «Бійня номер п'ять». Роман давно числився у моєму списку книг, які я планувала прочитати, і ось ми мали його читати ще й на пару з літератури. Отож, я вбила одразу двох зайців, чим я дуже задоволена. Отже, про «Бійню...»! Це антивоєнний твір, сповнений жахливими реаліями війни. Сказати, що я не знала, що таке війна, що вона за собою несе, я не можу, бо на сьогоднішній день це слово майже не сходить з вуст кожного з нас. Війна – це зло, це біль, це смерть… Сам автор у своєму творі відкрито не виступає проти війни, він написав так, аби читачі самі докопалися до істини.
З елементами іронії він розповідає про цих дітей, що йдуть воювати, про неспроможність держави забезпечити солдатам надійний захист, про усі випробування, через які має пройти кожний боєць, і лише найсильніші, не тільки тілом, а й духом, їх долає. Моя подруга ще сказала, що ця книга ще раз доводить, що не всі чоловіки створені для війни, що не всі здатні воювати. Словом, на парі у нас точилася така собі дискусія. Книга нікого не залишила байдужим, у всіх вона викликала різноманітні емоції і асоціації. Усі ми сприйняли цей текст через призму подій, які ми маємо на сьогоднішній день у власній державі. Війна у книзі закінчилася, і дуже сподіваюся, що і у нас скоро настане мир і спокій. Але ця війна ще не скоро закінчиться для тих, хто був у самому її епіцентрі.
Це доводить і сам Курт Воннегут, адже його твір базується на реальних подіях, в яких автор, будучи солдатом, брав участь. Саме у бійні номер п'ять йому вдалося вижити під час бомбардування німецького Дрездена. Свої переживання та спогади він виклав у романі «Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей», який виступає своєрідним гідом  за лаштунки війни.