Італійські канікули

Подорож до Італії мені подарували батьки. Ми вирішили поєднати приємне з корисним – провести деякий часом разом і подорожувати (скільки дозволить фінансове становище). З візою проблем не виникло і я через два тижні вже побачила цю славнозвісну країну. Доїхала я вночі. Перші враження не можна віднести до подиву чи захоплення. О пізній годині я бачила тільки сірі будівлі і паркани. Місто ніби замерло. Лише на перехресті представниці древньої професії заробляли собі на хліб, скажемо так. Єдине, що й у темряві було зрозумілим – це бездоганні дороги.

    Наступного дня з самого ранку ми пішли гуляти містом. До речі, зупинилася я у Монці – містечко недалеко від Мілану. Це містечко з вузькими вуличками та прекрасним видом на гори.  Тут відчувалася затишна атмосфера, бо тут все компактно  і гармонійно розташовано: і магазини, яких є досить багато, і піцерії, кав'ярні і т.п. Куди ми б не пішли всюди чули і українську, і російську, і румунську мови. Словом, я відчувала себе як вдома. Особливої уваги заслуговує собор у центрі міста.



  Це просто неймовірна споруда, як ззовні, так і зсередини. Фрески, фрески, фрески…Це очі собору, які здатні заполонити твою увагу надовго.



   Заходячи до собору відчуваєш дух минулого, увесь труд та зусилля, які були вкладені аби створити такий шедевр.
   Далі вулички переплітаються між собою. Вліво, вправо – усюди є що подивитися і чим захоплюватися. 

 

    Наступного дня ми поїхали до Мілану. Субота. Народу – море. Якщо Монца спокійне містечко, то Мілан – це місто з шаленим ритмом життя. Пішли ми на площу Дуомо, чи як ще називають, Міланського Собору. Враження словами не передати.



  Собор у готичному стилі, якого будували протягом майже 5 століть, без усяких механізмів, голісінькими руками зводили височенні колони…Вау-вау-вау! І знову ж фрески! Тільки на цей раз набагато масштабніші.   Стіни, стеля, підлога – мистецтво.

  Що стосується самої площі, то тут тобі пропонують купити все, що хочеш: від палиць для селфі, чи як їх там  називають, —  до насіння, щоб нагодувати голубів і цим самим зробити ефектне фото. Фото зробили і ми, тільки насіння не купували. Ще треба берегтися, бо можуть зав’язати на руку якусь нитку. Кажуть, що це браслет везіння. Хоч-не-хоч, але за таке задоволення, хоча й небажане, треба платити. Стартова ціна — 1 євро. Далі йде Галерея – такий собі коридорчик, де з обох боків магазини італійських кутюр’є.


 
  Ми подумали, що ми люди прості і просто пройшлися, подивилися, зацінили, так би мовити, італійську моду. До речі, тут неймовірно гарно. Видно, що хотіли догодити світовому бомонду. 

  Знайшли ми тут і фонтан гарний, де люди кидали копійки, аби ще раз сюди вернутися. Навряд чи їм це вдасться, бо один чолов’яга збирав хутко усі кинуті монети, хоча це й заборонено.

  Неділя. Подорож до Генуї. Встали ми о 5 ранку. Ледь не запізнилися на потяг і прийшлося трошки побігати по вокзалу, зате встигли вчасно. На місці ми спочатку пішли в акваріум, подивитися рибок. Аби ви зрозуміли масштаби акваріуму, гуляли ми по ньому майже 4 години. Скажу так: підводний світ неймовірно гарний і різноманітний. Бачити це на власні очі дійсно-ох як круто. Рибки, корали, медузи, морські коники, морські котики, акули, дельфіни, пінгвіни… Радості не було меж. Затрималися ж ми біля дельфінів. У мене ж мрія є – поплавати з ними. Може колись і здійсниться.

   Гуляли ми довго, гуляли ми пішки. Піднялися з порту в місто. Дуже довго піднімалися. Заблукали. Не могли знайти жодного відчиненого закладу, де б ми змогли пообідати. Вулички тут ще вужчі. Нарешті нам вдалося підкріпити свої сили. Щастя то яке – поїсти. Далі, спокійно, не поспішаючи йшли дивитися місто. Після обіду вже вулиці оживилися. Знайшли ми ринок, де продавався антикваріат.



   З таким успіхом я б змогла взяти застарілі і непотрібні речі з дому і підзаробити, бо продавали усе: від старих іграшок – до посуду і меблі.



  Спустилися ж ми в порт, бо мали ще покататися корабликом, проте він поплив без нас, раніше часу. Зате побачила я Геную згори. Море, гори, будівлі на схилах, яхти у берега і все таке.



   До речі, кому були потрібні палиці для селфі, без проблем би тут придбали. Втомлені, але щасливі поїхали ми додому.

  На цьому наші екскурсії не закінчилися. Ми ще пару разів їхали до Мілану, а решта часу гуляли доволі гарним і цікавим містечком Монца та дегустували італійські страви. Незважаючи на усю красу італійську, на європейський спосіб життя, на найсмачнішу піцу, яку їла, на значні знижки в магазинах, я чекала з нетерпінням повернення в Україну!

5 коментарів

Наталія Ільків
Свою мрію Ви можете здійснити і в Україні. В київському, одеському дельфінаріях «Немо» є послуга — плавання з дельфінами у закритому басейні. У Севастополі,(уже не нашому), всі охочі могли плавати з дельфінами й у морі. Знаю точно, що діти до 12 років плавають, а про дорослих всі деталі, ціну слід уточнити.
До речі, Ваше латинське ім'я та прізвище це нік?
Aurelia  Trinta
Дякую за пораду! Aurelia Trinta — ім'я і прізвище.))
Георгій Манчуленко
В київського дельфінарію «Немо» були якісь проблеми з дозволами на відповідну діяльність…
Олексій Пономаренко
Цікаво, але фото мені не ставало для повноти відчуттів)
Aurelia  Trinta
Дякую! Фото тоді не було можливості додати, зараз вони вже є)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте